Єдиний у Львові приклад архітектури в неовізантійському (візантійсько-романському) стилі, характерному для Буковини. З 1992 року це кафедральна церква Львівської єпархії Української православної церкви (оскільки інші храми перейшли до інших церковних організацій). Будівництвом церкви Святого Георгія у Львові займалася Буковинська консисторія Румунської православної церкви, що відала за часів Австро-угорської імперії справами усієї православної церкви в Галіції. У 1856 р. На вулиці Францисканської (тепер Короленка) нею була куплена значна земельна ділянка з двома будинками біля колишнього монастиря францисканців. У 1895 році був затверджений проект будівництва православного храму і церковного будинку, виконаний архітектором Густавом Захсом з Відня. Спеціальним розпорядженням австрійської влади було наказано перейменувати храм Святої Трійці, що будується, в церкву Святого Георгія; це було зроблено для того, щоб не нагадувати про часи, коли у Львові був православний храм Святої Трійці, і щоб підкреслити низький статус православного храму в порівнянні з греко-католицьким собором Святого Юра (Святого Георгія). 1 вересня 1897 був покладений наріжний камінь під храм і розпочато його будівництво. У цьому ж, 1897 року був організований будівельний комітет, до якого увійшли Михайло Грушевський, професор Львівського університету, відомий український історик Осип Мончаловський, відомий галицько-російський журналіст. Будівництво від закладки фундаменту до його повного завершення вів архітектор Вінсент Равський. Освячення храму відбулося 14 жовтня 1901 року. Внутрішнє убрання церкви святого Георгія було виконане віденськими і місцевими львівськими майстрами. Кольорові вітражні вікна в металевій оправі для храму виготовила і встановила віденська фірма "Тиролер глясмалерай анштальт". Ця ж фірма виконала мозаїчну вставку над головним входом. Чотириярусний іконостас встановили віденські майстри: столярну частину і різьблення іконостасу робив Карл Вормунд, усі ікони писав Фрідріх фон ?иллер. Дзвони для храму відливала фірма Карла Швабе. З семи дзвонів чотири мали напис на румунській мові, три - на українській.