Одна з вершин Покутсько-Буковинських Карпат, розташована в межах села Криворівня, Верховинського району Івано-Франківської області. Гуцули ще називають цю гору Довбушанкою, адже вважають, що відомий ватаг опришків колись жив там і заховав в "Довбушевих коморах" золоті скарби. Окрасою даного гірського масиву є так званий кам’яний каньйон — геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Довжина цієї ущелини більше 70 м, ширина внизу – близько 4 м, а глибина сягає до 20 м. Саме там був знятий один з епізодів українського художнього фільму "Олекса Довбуш" 1969 року — перехід опришків дерев’яною кладкою через глибоке провалля між двома скелями. За легендами, Довбуш наказав у печері-«коморі» спорудити золотий стовп, що сяяв «на всі Карпати». Так воно чи не так, невідомо й досі, але саму "фіртку на той світ" — прохід в кам'яній стіні на Синицях — у 80-х роках досліджували новосибірські ентузіасти-аномальники з групи Вартана Мірзояна, розповідав Єшкілєв. Вони виходили з того, що ця "фіртка" при певних обставинах (у певний період року або в певний день) може правити за портал між різновимірними просторовими компендіумами. Місцеві кажуть, що час від часу Синиці огортає дивний туман, в якому відбуваються непояснені речі. Люди, що пройшли через той туман, потім опинялися за кілька кілометрів від "фіртки", "блудили", як кажуть гуцули. Дехто навіть стверджує, що до "фіртки" проти ночі приходять незнані нетутешні люди і не повертаються назад. Прилади дослідників-фізиків з групи Мірзояна зафіксували аномальні сплески електромагнітної активності в районі Довбушанки, не пов'язані з атмосферними явищами. Є дані, що у 1942 році лідери Третього рейху організували експедицію до порталу на Синицях. Експедицію вів тренер з технік виживання школи абверу з Микуличина (біля Яремчі). Окрім альпіністів-есесівців зі спецпідрозділу, що перебував під особистим патронатом рейхсфюрера Гімлера, до "фіртки" відправились тибетські жреці релігії бон, що з 1939 року знаходилися у Німеччині і консультували Гітлера і Гімлера з окультних питань. Вони дві доби перебували біля порталу. Деякі дослідники містичних практик нацистів вважають, що для відкриття порталу могли бути принесені ритуальні людські жертви. Тим більше, що «матеріалу» — військовополонених та мешканців гетто — для ритуалів у гітлерівців було більш ніж достатньо. Історики стверджують, що наявність в Карпатах "міжвимірного порталу" була відома з давніх часів. Фракійська традиція зберегла оповідь про героя-мандрівника Зарпата, що потрапив до світу мертвих через "браму світів" у північних горах. А саме Карпати були північним кордоном давньої Фракії періоду її розквіту. У легенді про Зарпата цього фракійського героя до "брами світів" провела жриця з гірського роду Ергіутів (Беркутів?), яка потім стала його дружиною і матір'ю легендарного засновника одного з фракійських царських домів Кетта. У греко-фракійському світі другим таким "порталом" вважалося жерло вулкана Етни, на Сицилії, а третім — печерапровал в теперішній Каталонії. Варто звернути увагу на те, що і в легенді про каталонський «портал» фігурує сяючий золотом стовп. Можливо, через цей образ люди давнини передали нам інформацію про важливу частину, або про певний спосіб дії "порталу".