Залишки древнього печерного монастиря, відомого з 1362 р. При дослідженні збережених келій і скельної монастирської церкви була виявлена ​​напис імовірно ХI ст., В якій йдеться про заснування ігуменом Григорієм монастиря на честь Св. Михаїла. Його вважають найстарішим на території Поділля. Був частиною великого давньоруського міста Бакота, який згадується в XI-XIII ст. як найважливіший політико-адміністративний центр Дністровського Пониззя, потім Поділля, що входив до Галицько-Волинське князівство. За легендою, під час навали татарської орди заховані в печерах ченці, відмовившись зректися своєї віри, були замуровані живцем. Відродженню монастиря в XIV ст. посприяли литовські князі Корятовичі, однак після повстання 1431 Бакота втратила статус міста, а незабаром з літописів зникли і згадки про монастир. Населений пункт проіснував до 1981 р., коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС він був повністю затоплений водою. Обвал Білої гори в 1996 р. знищив більшу частину печер з давньоруськими фресками. Нечисленні руїни Михайлівської церкви і залишки печер можна оглянути тільки в одному місці на схилі гори. Звідси відкривається захоплююча панорама Дністра.