Бабин Яр у Києві - це історичне місце, відоме далеко за межами не тільки Києва, але й усієї України. Ця місцевість набула сумної відомості завдяки подіям 1941 року, коли тут було жорстоко розстріляно величезна кількість людей. У різних джерелах вказуються різні відомості, від 33 до 100 тисяч чоловік. Територія, нині іменована Бабиним Яром в Києві, вперше згадується в 1401 році. На цьому місці тоді стояв трактир, його господиня продала ці землі домініканському монастирю. У 1869 році тут відкрився Сирецький військовий табір, а рік по тому поблизу Бабиного Яру (з південної його сторони) почалося будівництво Лук'янівського цивільного кладовища, територія якого на сьогоднішній день є заповідною зоною. Ще один цвинтар, для євреїв, відкрилося поблизу Бабиного Яру в 1894 році. Воно примітно тим, що тут існував окрема ділянка для поховання караїмів. Нове єврейське кладовище було зруйновано під час Другої Світової війни, а вцілілі могили перенесені на Берковецький цвинтар. Саме у 1941 році на території Бабиного Яру відбулися події, які принесли цій місцевості всесвітню популярність. Недалеко від яру, який став своєрідною могилою для багатьох людей, перебувала психіатрична лікарня ім. Івана Павлова. Її пацієнти, у кількості 752 чоловік, були розстріляні перші 27 вересня 1941 року. Обманним шляхом все єврейське населення міста, а це в основному були жінки, діти і люди похилого віку, було зібрано нібито для перепису населення. Було знищено близько 33 тисяч євреїв, а після розстрілів 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941 року, ця цифра збільшилася ще на 17 тисяч. На цьому жорстокі кари не припинилися. Були вбиті ще 100 матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії (10 січня 1942 року), члени ОУН, серед яких відома українська поетеса Олена Теліга разом з чоловіком. Бабин Яр став могилою для п'яти циганських таборів. Середина 50-х років 20 століття стала не найкращим періодом для Бабиного Яру в Києві. Ця місцевість була частково засипана, вулицею Мельникова її розділили на дві частини. Південна частина Бабиного Яру перетворилася в парк, певна територія якого згодом була віддана під гаражі, а у північній - були побудовані житловий масив Сирець і спортивний комплекс, розбитий сквер. У 1950 році на територію Бабиного Яру скинули рідкі відходи цегляних заводів, а через 10 років через різке сніготанення, тут утворився селевий потік висотою до 14 метрів, який хлинув убік Куренівки. Було затоплено до 30 га площі, зруйновані трамвайне депо ім. Красіна і Кирилівське кладовищі. За офіційними даними в цій катастрофі загинуло 145 чоловік, але існує думка, що ця цифра сягає 1,5 тисяч. Ця сумна подія отримала назву "Куренівська трагедія". Пам'ятник загиблим у Бабиному Яру євреям було відкрито 29 вересня 1991 року. 1 березня 2007 відповідно до наказу Кабінету Міністрів України Бабиного Яру було надано статус Державного історико-меморіального заповідника.