Лиса Гора — історична місцевість у Києві. Розташована на південний захід від Видубичів на правому березі річки Либідь, між Теличкою, Саперною слобідкою і Багриновою Горою. До неї прямують вулиці Лисогірська і Жигулівська. За часів Київської Русі на Лисій Горі проводили свої обряди язичники. Це урочище мало велике духовне значення. Лиса Гора була одним з головних святих місць після насильного насадження християнства. Говорять, що князь Володимир частенько тут ганявся за тими, хто "…оскверняху землю требами своїми…" Древні волхви зробили перші підземні ходи на Лисій Горі. Згодом частина Гори перейшла під владу Печерського монастиря. Тут християнські монахи розміщували свої пасіки. Але в другій половині XIX ст. міська влада викупила ці землі у церкви, для використання їх у військових цілях. В 1872 році під керівництвом генерала та інженера Едуарда Івановича Тотлебена розпочалось будівництво Лисогірського форту. Після завершення робіт, форт являв собою складну систему бастіонів, равелінів, теналів, люнетів, ретраншементу та ін. Земляні вали, висотою в 10-12 метрів, наскрізь прорізали потерни - довгі, до 40 метрів, тунелі, що викладені цеглою та закриті з обох сторін решітками. Починаючи з 1906 року у Північній частині Гори встановили шибениці для виконання вироків над "державними злочинцями". Підлягаючих до страти доставляли рано-вранці з Косого Капоніру, а після виконання вироку кат закопував тіла неподалік шибениць. Нині, ще можна спостерігати вириті могили. В тридцятих роках Гору перетворили у військовий підземний завод. За часів німецької окупації у підземеллях розташувалась база танків "ТИГР", залишки яких можна й нині знайти навіть на поверхні. Коли довелось німцям здавати гору, то відступаючи вони підірвали входи до підземель. Після війни на Лисій Горі розташувалась військова ракетна частина. Приблизно в 70-х роках Гора втратила стратегічну цінність, а тому звідти зникли військові. Так званий радіооб'єкт № 7, що раніше глушив радіосигнали, віддали під ретранслятор Міністерству зв'язку. З 1982 року Лиса Гора отримала статус "Природного парку". Проте, навіть у наші часи, кияни бояться заходити у густий та темний ліс Лисої Гори. А ті, хто все ж таки заходив у цей страшний ліс скаржаться, що здається, ніби з глибини лісу, з-за дерев за тобою весь час хтось спостерігає, пильнує, вистежує. Ліс на Лисій горі мабуть найпустинніший у лісопарковій зоні Києва. Навпроти цього лісу через дорогу знаходиться парк Покол, також пустинний та непривітний. Сучасна Лиса Гора - місце зборів язичників, толкіністів, представників молодіжних субкультур. Висота - 156, 6 м.