Троїцько-Іллінський монастир - один з найвидатніших архітектурних ансамблів Х - ХVІІІ ст. в Україні. Розташовується на терасах Болдиних гор. Складається з колишнього Іллінського (ХІ - ХVІІ ст.) та Троїцького (1677 - 1780 рр..) Монастирів. Будівлі монастиря почали зводити з 1672 року. Монастирський ансамбль складався протягом ХVІІ - ХІХ століть. Троїцько - Іллінський монастир був чинним до 1786 року, коли маєтки монастиря були секуляризовані. Спочатку тут хотіли розташувати Чернігівський університет, чому сприяла наявність в монастирі друкарні і великої бібліотеки. Ініціатором цієї ідеї виступав князь Потьомкін. Після його смерті указ не був приведений у дію. З 1790 року Троїцький монастир став резиденцією чернігівського архієпископа. Тут розташувався так званий «Архієрейський дім». Троїцький собор функціонував як приходський храм до 1929 року. У роки Великої Вітчизняної війни, під час окупації, Троїцький монастир став діючим жіночим монастирем. Постраждалий від бомбардувань монастир відремонтували вже 40-х роках минулого століття. Монастир діяв аж до 1961 року, пізніше комплекс входив до складу ЧГАІЗа. У 1988 році, після реставрації (архітектор М. Говденко, реставратор живопису В. Бабюк), монастирський комплекс знову повернули Чернігівської єпархії. У наші дні в монастирі знаходиться резиденція архієпископа Української церкви Московського патріархату. Сьогодні на території монастиря розташовані діючий Троїцький собор (був закладений у 1679 році Лазарем Барановичем за проектом архітектора Іоанна Баптиста), Трапезна з Введенській церквою (це єдина двухбаневая церква на Лівобережній Україні. Датується 1677-1679 рр..), Дзвіниця 1775 (з 58 -метрової висоти споруди відкривається чудовий вид на місто).