Фортеця Святої Єлизавети (Єлисаветинська фортеця) - фортеця, адміністративний центр Новосербського поселення (Нової Сербії і Новослобідського козацького полку). Названа на честь імператриці Єлизавети Петрівни. Мала форму правильного шестикутника периметром (разом із зовнішніми укріпленнями) до 6 верст. Єлизаветинська фортеця була головним поселенням (штаб-квартирою) Новослобідського козацького (пізніше Єлизаветградського пікінерного) полку. Фортеця була одним з оплотів російського впливу в регіоні: протягом 1753-64 вона була місцем перебування найвищого російського командування на півдні Україні; в ній діяла слідча комісія з гайдамацьким справах (з 1756). Під час російсько-турецької війни 1768-74, коли за кордону Єлисаветградської провінції вторглися татари, гарнізон укріплення не тільки вдало витримав облогу, а й відбив турецько-татарське військо від сусідніх селищ. З 1775 фортеця Святої Єлизавети остаточно втрачає своє оборонне значення; в 1784 з неї вивезли до Херсона всю артилерію. З 1785 вона перетворюється на місто Єлисаветград (тепер - місто Кіровоград, адміністративний центр Кіровоградської області).