Це унікальний скельний комплекс, так званий "український Стоунхендж", що розмістився на південному схилі гори Терношора, на межі двох високогірних сіл — Снідавка і Яворів, Косівського району, Івано-Франківської області. Входить до складу Регіонального ландшафтного парку "Гуцульщина". Згідно з дослідженнями проф. Миколи Васильовича Кугутяка, Терношорське святилище складається з чотирьох скельних комплексів, а саме: 1) кам'яний круг; 2) фалічний камінь і хтонічний ящур; 3) антропоморфна фігура; 4) чашні камені, символи і зооморфні образи. За інформацією Єшкілєва, експедиція, яка досліджувала Терношорське святилище у липні 2008 року, виявила декілька "ліній Сили", що зв'язують Кам'яний круг з верхніми брилами у нагромадженні каменів. На кінцях цих "ліній Сили" знаходяться так звані "чашні камені", котрі, судячи з усього, використовувалися язичницькими жерцями для офірувань сонячним божествам. Давні римські хроніки, що оповідають про походи імператора Траяна проти даків, опосередковано підтверджують, що у добу царів Децебала і Буре - віста (Буривеста, Боривія) — в кінці першого і в першій половині другого століть християнської ери — карпатські жрецькі колегії мали значний вплив на політику племенних вождів і царів теперішньої Трансильванії та в південних Придунайських землях. Він переконаний, що у ті далекі часи мегалітичний комплекс на схилі гори Терношора справляв на стародавніх поган велике враження. Навіть тепер, через дві тисячи років, практикуючі містики свідчать про "сліди жрецької магії", що їх можна відчути біля Кам'яного круга та біля Фалічного каменю, котрий можна побачити на північному боці комплексу. Для введення обраних у медитативний стан жерці цих ідолів, судячи з усього, використовували галюциногенні гриби (деякі різновиди карпатських мухоморів). Шаманські практики та телурична магія були могутніми засобами влади і пізнання в руках спадкових жерців, які з покоління у покоління накопичували і передавали свої вміння. Сучасні мольфари зберігають залишки тієї давньої могутності.