Одне з найвищих високогірних озер в Українських Карпатах (1750 м над рівнем моря). Розташоване в межах Надвірнянського району Івано-Франківської області. Довжина озера 88 м, ширина 45 м. Глибина по всій площі коливається в межах 1—1,5 м. У Несамовитому не водиться жоден вид риби, водночас тут визріває ікра і є пуголовки жаби прудкої і тритонів. Також тут трапляється вид, внесений до Червоної книги,— жаба прудка, а також тритон карпатський і тритон альпійський. В останні роки на озері Несамовитому зафіксовані наслідки глобальних змін клімату, що знайшли вираження, у тому числі, у "цвітінні" води. Унаслідок рекреаційного навантаження екологічна ситуація на озері Несамовитому досягла загрозливого стану і в разі подальшого ігнорування екологічних вимог водойма може деградувати. Основну небезпеку для озера становить вирубка сосни сланкої — жерепу, розведення вогнищ (на околицях Несамовитого є десятки згарищ), розкладення наметів, масове засмічення території, купання, витолочування природних комплексів. Згідно з народними повір'ями, Несамовите — місце, де робиться погода на Чорногорі. І якщо кинути в озеро камінь або скупатися в ньому, неодмінно піде дощ. Ці вірування опрацював, зокрема, Л. Захер-Мазох у новелі "Опришок", назвавши Несамовите чорним озером, морським оком. За словами Єшкілєва, з давних-давен Несамовите вважалося "місцем Сили". Саме туди, за повір'ями горян, після смерті мандрували душі грішників. Там, кажуть, є брама до царства небесного Громового царя, якого дослідники євразійських релігій ототожнюють з грізним і милостивим Небесним Отцем Тангрою давніх індоєвропейців. Ще у XIX столітті склалися легенди про примарний палац, який виникає на березі Несамовитого. В ніч повного Місяця невдалий мандрівник може попасти до того палацу. Озеро Несамовите притягує до себе сакральні енергії і можна побачити там Володаря Темряви, його слуг і підвладних йому грішників, що збирають з поверхні озера лід — заготовляють кригу для нищівних літніх градів. Ще з 70-х років Несамовите стало місцем паломництва для містиків, які намагалися знайти там джерела сили. Алтайський шаман Молго Геше Кондратьєв (1921—1998) визначив, що енергії гірських духів «шан па ку» біля Алтайських гірських капищ, присвячених Білому втіленню богині Тари, майже тотожні з тими енергіями, які він і його учні відчули і використали, проводячи нічні ритуали біля берегів Несамовитого. Не виключено, що у випадку з Несамовитим ми маємо справу з природним тантричним святилищем, найзахіднішим з ланцюга подібних центрів Сили. Ланцюга, що простягнувся від Тибету до Карпат через індоєвропейські правівтарі Південного Уралу, Саркелу і Хортиці. Попри невеликі розміри озера, воно має свої природні таємниці. Кажуть, що в центрі Несамовитого є глибинний вирій — Око, яке сполучено з доісторичним підземним морем, котре, нібито, все ще існує у базальтовому серці Карпатських гір. Гуцули мають оповідки про персні, котрі були ненавмисно втоплені у колодязях за десятки кілометрів від озера, а потім знайшлися на його кам'яних берегах. Містики вважають Око Несамовитого не тільки природним об'єктом, а ще й астральною аномалією, яка допомагає майстрам медитації подорожувати крізь часи та виміри. Так це чи не так, кожний може переконатися сам, відвідавши таємничу святиню Карпат.