Старокиївська гора, або Верхнє місто - історична місцевість, пагорб у Києві в Шевченківському районі. Являє собою плато, яке круто зривається на північ до долини Дніпра, а з південного заходу, півдня та сходу обмежується відлогими схилами, що спускаються в долину річки Либідь та Хрещатий яр. Це історичний центр Києва, який вчені розглядають як місце правління київських князів, починаючи від легендарного Кия і аж до останніх правителів домонгольського періоду. Особливість періоду «Града Володимира» (10 ст.) - будівництво кам'яних будівель. Про це свідчать стародавні фундаменти споруд з каменю часів князя Володимира - фундамент княжого палацу, який, ймовірно, був триповерховим і пишно прикрашеним; кам'яна кладка так зв. Західного палацу; залишки Південного Палацу, або Гридниці - місця великих зібрань, піршествованій князя і дружини. Місцем поклонінь і жертвоприношень язичницьким богам було язичницьке капище, фундамент якого також відтворено на Старокиївській горі. Капище датують VI-VII ст. Про язичництві в Україну також нагадують половецькі «баби» біля головного входу в будинок Історичного музею. З приходом християнства замість капищ будують храми, по початку дерев'яні. Першим кам'яним спорудженням на Русі стала Десятинна церква, на місці якої ведуться археологічні розкопки. При Десятинної церкви знаходилася перша школа. Саме в цьому храмі в 1240 році намагалися сховатися від орди Батия останні захисники Києва. Старокиївська гора дозволяє оглянути не тільки найдавніші пам'ятки історії та архітектури, а й природи. До них відносять, наприклад, стару липу, вік якої до цих пір є предметом вчених суперечок. Висота - 181, 5 м.