Щекави́ця (також Скавика, Олегівка, Олегова гора) — гора в Києві над Подолом. Щекавиця (Олегівка) має визначне історичне значення як для Києва, так і для всієї України: вже самим своїм легендарним минулим вона є священним символом національної української культури. Це гора одного з трьох братів-засновників Києва — Щека. Літопис під 1151 роком згадує Щекавицю як фортецю при захисті Києва від зазіхань Юрія Довгорукого. До XV століття Щекавиця і прилеглі до неї пагорби були укріплені. В 1658 році тут гетьман Виговський оборонявся від москалів боярина Шереметьєва. У 1663 році Щекавицю взяли в облогу поляки, а в 1667—1678 роках — татари; однак фортеця вистояла і лишалася українською. Близько 1772 року Щекавицю перетворено на цвинтар, там збудовано Всіхсвятську церкву (1782) та кам'яну дзвіницю (1809). На цвинтарі поховані А. Ведель, А. Меленський, В. Іконніков та ін. Щекавиця зберігає ще давнішу пам'ять про наших Предків. Біля підніжжя гори розміщені слов'янські поховання передхристиянської доби VIII — IX століть. На самій горі, за легендами, був похований Віщий Олег: "І погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні. Називається та могила Олеговою" (Повість врем'яних літ, 912 рік). До гори веде вулиця, яка й нині зветься Олеговою. Ще в ХІХ столітті дослідник української старовини М.Максимович писав, що в 1856 році старожили показували йому ту могилу. Старі кияни знали її місце ще й на початку ХХ століття. Археологи займалися дослідженням Щекавиці вкрай недостатньо. Висота – 172, 2 м.