Назва: Місто Борислав. Статус: Місто обласного підпорядкування в Дрогобицькому районі Львівської області. Розташування: Місто розташоване на півдні центральної частини Дрогобицького району, на річці Тисмениця, в 95 км від Львова. Площа: 37 кв. км. Населення: близько 41 тис. жителів. Річка: Тисмениця. Перша згадка в історичних документах: 19 березня 1387 р. Історична довідка: Місто Борислав отримало свою назву від монастиря, навколо якого пізніше виникло однойменне село. Його південну частину називали "Потоком", а північну - "Новим Світом". Сучасний Борислав знаходиться на території старовинних поселень - Борислава, Бані Котовської, Губичів, Мразніци, Тустановичів, які починаючи з другої половини 19 ст. швидко забудовувалися і на початку 20 ст. злилися в одне місто. Перша письмова згадка про Борислав зустрічається в грамоті польської королеви Ядвіги від 19 березня 1387 р. У 15-18 ст. Борислав був одним із центрів солеваріння в Україні. Звідси сіль возили в Литву, Польщу, Угорщину, Румунію. В кінці 18 ст. наступає занепад солеваріння, і Борислав стає маленьким непримітним селом. Так триває до початку нафтовидобутку. Після першого поділу Польщі (1772 р.) Борислав у складі Східної Галичини потрапив під владу Габсбургів (згодом - Австрійська (Австро-Угорська) імперія). Починаючи з середини 19 ст. Борислав став відомим промисловим центром видобутку і переробки нафти, озокериту і газу. Бориславське родовище озокериту (відкрите у 1854 р. львівським промисловцем Робертом Домсом) - було одним з найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку. На початку нафта добувалася шляхом копання колодязів, а з 1861 р. нафта почала видобуватися за допомогою свердловин, пробурених Р. Домсом. 31 грудня 1872 р. у Бориславі була введена в експлуатацію залізна дорога. Фірми США, Канади, Бельгії, Франції, Німеччини вели нещадну експлуатацію родовищ, не приділяючи ніякої уваги охороні навколишнього середовища і безпеці праці. Смерть і втрата працездатності були звичайними явищами на нафтопромислах. Довкіллю було завдано непоправної шкоди. Український письменник Іван Франко, автор повісті «Борислав сміється», називав тодішній Борислав «Галицьким пеклом». Згідно з постановою Ради Міністрів Польщі від 20 травня 1930 р. до Борислава були приєднані навколишні поселення, що утворили сучасний Борислав. Нафтовидобуток сильно постраждав під час світової економічної кризи і продовжував падати надалі через виснаження родовищ. Проте в результаті відкриття нових родовищ в 1969 р. був досягнутий максимальний рівень видобутку нафти у Бориславі - 569 тис. тонн. Основні визначні пам'ятки: дерев'яні церкви св. Івана Хрестителя, Покрова Богородиці і Перенесення мощів св. Миколи, а також храм Успіння Пресвятої Богородиці. Джерело інформації: http://ru.wikipedia.org/wiki/Борислав_(город)