Цю будівлю найчастіше називають в народі "Будинком Мазепи". Існує легенда, що саме в нім грізний український гетьман ховав свою юну коханку - хресну дочку Мотрю Кочубей, прокляту матір'ю за порочний зв'язок зі вбивцею свого батька. Місцеві вважають, що в будинку досі мешкає її привід. І ніби як один раз в році примара її виходить з будинку і просить перехожих перехрестити її і позбавити від прокляття. Тільки ось сміливця доки не знайшлося. Так це або ні, - судити, звичайно, вам. А з історії відомо, що після опали Мазепи, будинок був конфіскований і переданий полковій канцелярії. Сама ж будівля була побудована в 90-х роках 17 ст. на території древнього Детинца для чернігівського полковника, представника древнього козацького роду, героя узяття фортеці Азів Якова Лизогуба. Будівля - один з небагатьох зразків житлової архітектури України кінця 17 ст., що збереглися до нашого часу. У плані прямокутник, невеликі "білі" і "чорні" сіни ділять будинок на дві половини - західні чоловічі і східні жіночі, в кожній по дві кімнати. Це типовий план української "хатинадвіполовини", з тією лише різницею, що в будинку Лизогуба двоє сіней на чотири кімнати, а під ними шестикамерний підвал. Цікаво, що характер декоративної прикраси фасадів пов'язаний з призначенням приміщень : фасади східної - жіночої - половини прикрашені досить простими, скромними формами, фасади ж західної - чоловічий - половини насичені декором з глибоким рельєфом і нез'ясовною грою різних фронтончиков над вікнами, півколон, кронштейнів і так далі. Будівля кілька разів ремонтувалася після пожеж і міняла своє призначення. Тут знаходилися: в кін. 17-нач. 18 вв. - полкова канцелярія, 18 ст. - чернігівська ратуша, нач. 20 вв. - архів. Сьогодні це складова частина Чернігівського Національного архітектурно-історичного заповідника і одна з найбільш виразних сторінок української архітектури.