Розташована на південному кордоні давньої фортеці Козельця, недалеко від річки Остер, на тому місці, де колись знаходилася дерев'яна церква. Нинішня церква була побудована в 1781-84 рр.. в стилі пізнього бароко на кошти священика К. Тарловського та парафіян і була освячена на честь Св. Миколая. Дуже популярний в Україну святий вважався покровителем усіх мандрівників, і, природно, храм з таким ім'ям, розташований біля головної дороги - звичайне явище. Цей храм, ймовірно, є одним з останніх зразків української кам'яної барокової архітектури. У ньому явно простежується вплив класицизму. Замовники церкви вже не мали можливості запросити для будівництва іменитих архітекторів, з цього будували за давніми народними традиціями, але з акцентом на ще модне тоді бароко. Так з'явилося довгасте хрестоподібна в плані споруда, що нагадує в деталях кам'яницю цивільного призначення, а по просторово-об'ємного рішення - хрестовокупольну дерев'яну церкву. Бажання гідно виглядати на тлі головного собору Козельця - Різдва Богородиці, виразилося в витягнутої вгору бані з двома заломами й барокової за формою главку з позолоченим хрестом. До південного й північного рукавах прилягають низькі екседри. Зі сходу між рукавами - криволінійні в плані камери. Фасади завершені трикутними фронтонами. Під час війни церква згоріла, в 1980-х роках була відреставрована максимально наближено до первозданного вигляду. Існуючий іконостас був створений недавно. Основою для написання більшості ікон послужили розпису київського Володимирського собору. Всі поверхні інтер'єру розписані за мотивами московських храмів 16 століття і книжкових мініатюр, що зовсім не характерно для українських храмів кінця 18 століття. Церква нині діюча.